Pages in topic:   < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] >
Off topic: Сучасна українська поезія
Thread poster: Jarema
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Тимченко Антоніна Jan 7, 2008

Хтось мій голос узяв,
і тепер в кожнім слові мовчу,
як намоклі бинти застигають, притисшись до рани.
Так вогонь викликають на себе, захоплюють бранок
хтось мій голос узяв.

***

Десь там береза, і паркан, і ґанок,
... See more
Хтось мій голос узяв,
і тепер в кожнім слові мовчу,
як намоклі бинти застигають, притисшись до рани.
Так вогонь викликають на себе, захоплюють бранок
хтось мій голос узяв.

***

Десь там береза, і паркан, і ґанок,
Неназвана жона і мертвий син…
В. Стус


Горіла земля.
Ти мені називався тоді
і братом, і батьком, і сином, а тільки не мужем.
Вчаділі, впивались вогні у лункий вододіл,
тяглися і падали, немічні відстань подужать.
Горіла земля
--------------- золотим неозорим руном,
пливли кораблі, стовогневі, стодимні, стожилі.
І я над тобою, немовби над мертвим, тужила,
а відчай – то гріх…
А земля відгоріла давно.

Згоріла земля,
і лишилась земля, і сини,
батьки і брати, молоді, ще безгрішні і дужі.
Ми стрілися вчора –
ти був мені словом і мужем.
Обпечений слід із гарячої самотини.
Collapse


 
Roman Bulkiewicz
Roman Bulkiewicz  Identity Verified
Local time: 00:01
Member (2004)
English to Ukrainian
+ ...
Михайленко Поліна Jan 7, 2008

Неспіймана за хвіст лисиця
Моїх рудих бажань пухнастих
Сховалась в білім незрадливім полі,
Розчинена піднятим нею ж снігом…
А я стою роздягнена і мерзну,
І прошиває вітер до кісток,
І в тілі – жодного бажання.
Бо та моя лисиця,
Тепла як вогонь,
... See more
Неспіймана за хвіст лисиця
Моїх рудих бажань пухнастих
Сховалась в білім незрадливім полі,
Розчинена піднятим нею ж снігом…
А я стою роздягнена і мерзну,
І прошиває вітер до кісток,
І в тілі – жодного бажання.
Бо та моя лисиця,
Тепла як вогонь,
Пішла од мене.
Чим я не догодила
Тій дикій звірині?
І довго ще струмує в жилах
Невиразне – “іди додому”.
Та тільки де той дім?
І де моє бажання – йти додому?
У білім загубилось полі тому…

***

Дитинство моє розхристане
Блука бур'янами часу -
Сонце калюжане розбризкує,
Пахне яблуками й медом Спасу.
На кладці сяде - полоще ноги,
Ловить пуголовки й випускає...
І не шукає якоїсь дороги,
Сенсу сонця ще не шукає.
Ще сліпота буває - лиш куряча,
Ще дурман - тільки білі дзвоники,
Бруду в світі - хіба що курява,
Й можна плакати, коли дуже боляче.
Якось стрілися ми випадком,
Та дитинство моє мене не пізнало -
Перейшло струмочок старою кладкою,
Бур'янами часу помандрувало.

* * *

Незгадана, невгадана,
Забута чи небута? -
Мандрую безоглядно я -
Чия, за що спокута?
Розгублена, розсіяна
Росою у траві,
Самотності просила я
Спокійної собі.
Така із роду з примхами
Чи обпилася зілля?
Ступаю понад прірвами
Стежками божевілля.
Куди іду, загублена? -
За часу виднокіл.
Свободою голублена,
Я - глузду вододіл.
Не шукана, не знайдена
Блукаю навмання
По сьому світу зайдою -
О, Боже, вільна я.

***
СІНИ

Об одвірок киця треться.
В шибку сонна муха б’ється.
Зачаїлася, не плямка –
Спочива залізна клямка.
Глина здолу холодить
Ноженята босі.
О, якби було ходить
По тих сінях досі:
…Медогончині гвинти
Потай запустити,
Без осмислення мети –
Жити, вічно жити! –
Досягати кожну мить…

Вічнорівні миті
Розкотилися кудись,
В сінях тих прожиті.

***

Не вір словам моїм, не вір.
Я їм сама не дуже вірю.
Слова – то виплодки зневір.
Мовчання – чисте соло віри.

***

ЖІНОЧА ЛОГІКА

Шукати причини й наслідку
У слові моїм несподіванім –
Це однаково, що ластівку
Приманювати до годівлі.

Шукати якусь-бо логіку
У діях моїх по слові –
Це однаково, що здогаду
Шукати у аксіомі.

Пошуки даремні – кімнати темні.
Та й то дарма. Бо котів нема.

***

КРЕДО

Пишу, як Бог кладе на душу.
Чому? Не знаю. Знаю – мушу.
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Іван Котович Mar 29, 2008

СТАРА ДОРОГА

Тут воїнів стелився ратний шлях —
Дружин князівських, побратимів Байди.
Не раз втікав, умившись кров’ю, лях,
Татарські беки, та й всі інші зайди.

Дарма, що випробовує асфальт
На міцність нашу гордість та відвагу,—
Коли уважно слух�
... See more
СТАРА ДОРОГА

Тут воїнів стелився ратний шлях —
Дружин князівських, побратимів Байди.
Не раз втікав, умившись кров’ю, лях,
Татарські беки, та й всі інші зайди.

Дарма, що випробовує асфальт
На міцність нашу гордість та відвагу,—
Коли уважно слухатимеш даль,
Буремних предків розпізнаєш сагу.

Допоки з нами спомин перемог,
Коругви бойові, наснага славнів,
Нас не зневажить ні орел, ні Бог.
Допоки з нами пам’ять — ми незламні.

*****

Повільно лине Турія за обрій,
Настирні чайки крають сизу млу.
Минулися і тиверці, і обри,
Обскубав береги безжальний плуг,

Намертво сперті на бетонні брили,
Стрімнину підперезали мости…
Стриножена ріка втрачає сили,
Джерельний спомин — не перерости.

Печаль, співзвучну спалаху негоди,
З натугою до серця допущу:
Як терпко пахнуть посмутнілі води,
Нанизані на струмені дощу!…

*****

Це ти - Пірей. Вертаючись із мандрів
По океанах весен і ночей,
Вертаючи з хурделиці і Андів,
Кермую на маяк твоїх очей.

В важкі часи життєвих падолистів
Остання пристань вистражданих дум -
твоїх долонь турбота промениста,
Твоєї мови вересневий сум.

Як Богу заманеться одібрати
Твою печаль від вечорів моїх,
Моєму серцю більше не заграти, -
Останні ноти переллються в сніг...
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Бастюк Богдан Jul 13, 2008

На все пора

На все пора –
на яблука червоні,
на слово,
що втікає з-під пера,
на гнів і страх,
на вигуки погоні,
лише на сумнів,
брате, не пора.

На все пора, -
на злото листопаду,
на сніг сивин,
що кожного кара,
на сміх Історії
... See more
На все пора

На все пора –
на яблука червоні,
на слово,
що втікає з-під пера,
на гнів і страх,
на вигуки погоні,
лише на сумнів,
брате, не пора.

На все пора, -
на злото листопаду,
на сніг сивин,
що кожного кара,
на сміх Історії
крізь правду і неправду.
лише на розпач,
брате, не пора.

На все пора, -
на віру і зневір’я…
Бо що життя?
Падінь і злетів гра.
Жар-птиця губить
по Вкраїні пір’я,
тож нам вмирати,
брате, не пора!
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Дишкант Юхим Jul 13, 2008

В кнайпі на три душі
Ти, я та яблуневий сад…
Сонце вимкнене чиєюсь рукою
Лежить на столі,
Чуєш, як бродить вино,
І як долітають листи
Написані під трояндами.
Бачиш, як мертві поети вичавлюють світ
З підвечірків глибинних.
І тільки розхристана ти
... See more
В кнайпі на три душі
Ти, я та яблуневий сад…
Сонце вимкнене чиєюсь рукою
Лежить на столі,
Чуєш, як бродить вино,
І як долітають листи
Написані під трояндами.
Бачиш, як мертві поети вичавлюють світ
З підвечірків глибинних.
І тільки розхристана ти
Прочитуєш вірші
На крилах чужих голубів.

====================

Після сьомого неба щось а таки побачим,
Політаємо разом туди, де плачуть живі,
І твоєю рукою майже піввійська страчено,
У кав’ярні поетів, аскетів, повій.
Білі коні стоять і чекають своєї втрати,
Білі вірші лягают, як листя старих дубів,
Тільки вирії йдуть на листі віск виливати,
І закохані плачуть на груди своїх богів

======================

Старі діди прокурюють весну,
Старі берези вже не кровоточать.
Ідуть в церкви і згадують війну,
Коханням легко запивають ночі
Ті, хто живе недовго на землі.
А небо хворе на чужі вмерлини,
Прокашлявсь ранок… вмерти на селі –
То народитись совістю дитини.
Нехай тебе з учора заїдять,
Нехай зап’ють, та й трохи проспівають,
Діди старі згадають їхню мать,
І повезуть туманами до Раю.
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Лазірко Юрій Jul 13, 2008

Крізь вікно

Хрест у рамі, шиба плаче
і душа скидає цвіт -
із очей, мов з Аппалачі,
сходить днем холодний світ.

Стукай, серце - Бог почує,
розбивай об небо біль.
Алілую - "Алілуя!",
та у сон збираю сіль.

Підіймуся вище долі,
лискавицею впа�
... See more
Крізь вікно

Хрест у рамі, шиба плаче
і душа скидає цвіт -
із очей, мов з Аппалачі,
сходить днем холодний світ.

Стукай, серце - Бог почує,
розбивай об небо біль.
Алілую - "Алілуя!",
та у сон збираю сіль.

Підіймуся вище долі,
лискавицею впаду
там, де вітер котить полем
спілим рунам на біду.

Далі стежкою збіжуся,
під порогом на уклін,
стану щастям на обрусі
притулюсь до рідних стін.

І нехай - цей хрест у рамі,
стіни плачу - видно крізь,
і життя - пташиний гамір,
а "люблю" - піднятий кріс.

Стукай, серце - Бог почує,
розбивай об небо біль.
Алілую - "Алілуя!",
та у сон збираю сіль.

===============

Семиструнне каприччіо

Перлина звуку у мушлі вуха,
видушуй душу і серцем слухай -
як Паганіні в погоні з тінню
перелітає на пальцях зграя
акордів тлінних.
У в`язах застум - застиглі яси
повагом важать задуху духу,
порив натхнення, пора прозріння
здвигає вправність, мов повінь в плавнях
ріки коліна.
Днедавню втрату п`є снажне скерцо -
громаддям громів облите серце,
несе в приполі не небо долю,
а жовтожари - осінню кару,
благу провину.
І так дитинно вітає осінь,
вчуває вчуле кохання босе.
Стужава туга, немов ядуха.
Від крихти звуку чманіють рухи...
та небо синє...

=======================

Карибський бісер

Dominicana, Punta Cana.
Кінець дороги. Життя стоїть...
Тремтить мішок у пелікана,
лоскоче п`яти божа манна.
На пальмах, понад тінню слана,
дрімає їдь.

La vida en el paraiso -
змивай утому та піт з чола,
сплети з кокосового лісу
косу, де вітрові гульвісі
пристане висипати бісер
з піску й корал.

Este cielo es hermoso.
Вмирає сонце - та не біда.
Дощ пересохле перекосить,
він добре знає мірку - досить.
Щоб перейтися морем косо,
біжить вода.

Dios, bendiga este mundo.
Збідніли рими від рому й річ...
Від ритму - серце на секундах
розвісило чекання чуда,
мов прапор білий. Мов застуда,
tequila-ніч.

Hola amigos, Аleluya!
Ступаю з раю на саме дно -
там, де за долар сабантуї,
де Бог все бачить, та не чує -
як хлюпає та ллється всує
святе вино.

Мerengue, salsa y bachata.
Гарячі танці, голодні пси.
Бажання - чайкою кричати,
при зорях песос рахувати,
у ромі з пивом розбавляти
Ти же єси...
єси ж...
єси ...

Авторські пояснення

Dominicana, Punta Cana. - місто в Домініканській Республіці
La vida en el paraiso (ісп.)- Життя в раю
Este cielo es hermoso (ісп.)- Це небо чудове
Dios bendiga este mundo (ісп.)- Боже, освяти цей світ
Hola amigos, Аleluya (ісп.)- Вітаю, друзі, Алілуя
Мerengue, salsa y bachata (ісп.)- латино-американські танці
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Романчук Леся Jul 13, 2008

Абетка

артикулюймо арс авангардовий
безецну безцінь безміру бажань
всеувібгальний вир веління волі
ганебну гидь гордині генний гнів
до доокіл діткнутих денним дивом добра
єдвабом єдності єдиноуможливлень
жалобним жалом живоописань
зв�
... See more
Абетка

артикулюймо арс авангардовий
безецну безцінь безміру бажань
всеувібгальний вир веління волі
ганебну гидь гордині генний гнів
до доокіл діткнутих денним дивом добра
єдвабом єдності єдиноуможливлень
жалобним жалом живоописань
звільнім зужиту змору заніміння
інерцією істини ізмиймо
крайобраз кроку крику краму крові
любовію любовію любов'ю
миттєвість мислі моребезкрай мови
нанижемо на ніжність необмежень
о обрис обрію омана оддаля
пиши про потойбічність провисання
ридай ранково раю розпізнавши
сумуй собі суть сталого стали
тож так торкнешся тверді триву терміну
унеособленості унаочнень у
фантомних фрагментаціях форм фрази
хай хибних хай химерних хай холодних
цих цирків цих церков циркумференцій
чи час чимдуж чужого чуда чути
шелесний шепіт
щонайменш щоразу ще
юних юд юрбі
як я явлюся
апостолом астральних акварелей

=================

Донна

Не образою зобов'язання,
Не облудою злої мови,
Ми з тобою навіки зв'язані
Павутинням тонким любові.

Спокусило оте «навіки»,
Та неправда воно, я знаю.
Забуття зловорожі ріки
Пере-пере-перепливаю.

А до берега не дістати.
Димом здиміє димом дане.
Дочекалася Донна Анна
Довгожданого Дон Жуана.


=====================

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА

Він ніс свій хрест, не легший, як в Учителя,
І рік, і два, і двадцять. Ще не тут.
Ще не пора, не місце відпочити.
Той хресний шлях, ота хрестова путь.

Він ніс його у холод і у спеку
У синю даль незайманих снігів,
Він ніс хреста і слово так далеко
Від пальмово-оливкових гаїв.

І от — ріка могутні котить хвилі,
До неї в'ється стежкою узвіз.
Отут він зняв хреста з плечей, знесилений.
Звершилося. Скінчилося. Приніс.

Блакитно-біла, синьо-золочена
Дорога, що нам вірою сія,
І в тих кольорах - церква, наречена
Андріївською, на його ім'я.
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Нова Ванда Jul 13, 2008

зайві

ми сьогодні зайві – роздано всі ролі,
ідеали залишились в рок-н-ролі,
а тепер бездухі танці бандерлогів -
бандеролями летять привіти в блоґи,
і поживні, і практичні, і дешеві,
навіть те-не-знаю-що – уже в кишені,
а у кейсі, хоч літаю першим клас
... See more
зайві

ми сьогодні зайві – роздано всі ролі,
ідеали залишились в рок-н-ролі,
а тепер бездухі танці бандерлогів -
бандеролями летять привіти в блоґи,
і поживні, і практичні, і дешеві,
навіть те-не-знаю-що – уже в кишені,
а у кейсі, хоч літаю першим класом,
відривні талони на тепло і ласку.
віртуальні авалони-ерагони
на щиті – як зайва зірка на погони,
відсилаю на e-mail: «моя любове…» -
ніс піноккіо росте із кожним словом,
під сідлом ковбоя мережеве ласо -
що, як дике серце - лиш на справжнє ласе?

заримуй мені на згадку буґі з вуґі,
щоб судини аж потріскали з напруги


======================

Циркачка

Пластмасові квіти і сміх механічного блазня -
усе, що розрадить. Запаяне тіло в трико.
Оцей балаганчик - тісний і паркий, ніби лазня,
і шкіриться попід завісою маска відразна -
Не грати зі смертю?
Неначе по струнах смичком,

пройти у балетках тонких по жорсткому канату-
тремтить парасолькою в пальцях надія хистка.
І міниться люд унизу, ніби маса брунатна,
шепоче: «Не вдасться…» Злякатися - значить програти,
а гідне падіння не гірше рвучкого стрибка

з-під купола цирку. Останній зі звершених трюків -
бодай би на мить - але захват підійметься з вуст…
Гойдається трос, ніби човен, і веслами руки
повітря голублять . І тиша - як голос розпуки.
І гадка - чи будеш ти поруч,
коли я зірвусь?

Коли, ніби глечик, розломиться натовп умлілий
від жаху і крику - і радості злої такóж,
коли ще з обличчя гримасу поразки не змили,
чи будеш ти…?
Сальто…
І серце утішать зболіле
живі пелюстки
і весела говірка Жако…

==============

Хіба?...

Хіба ти не бував у Задзеркаллі?
То руку дай – і поведу тебе…
Даремні сльози – тільки води талі,
Обійми розриваючи печалі,
Ступи за скло, неначе в синь небес,

Покинувши вагань валізи повні
І оберемки прикрих помилок,
Ввійди в безодню стрімко, наче повінь,
Свідомо, ніби вкотре йдеш на сповідь,
Зі мною в унісон ступи за скло

Ступи - і залиши усе позаду -
Закони, що сувора пише яв…
Ти знічений і дивишся нерадо,
Загублений у нетрях диво-саду, -
Ось тільки шепочи моє ім’я -

…І відсахнеться тінню туга хижа,
І обернуться перлами слова -
Із них строфа складеться нами свіжа,
бо те, що ми разом - то дивовижа
чудніша, милий, за усі дива.

===================

Саламандра

Журливо, мов скрипка, бринить листопадова мантра,
Чи осінь повинна в печалях? ЇЇ не виню,
Петляю буттям обережно, як та саламандра,
Така ж незворушна, привітна воді та вогню

Волога земля припадає до стану в’юнкого,
Живильними силами зморену повнить мене,
Нашіптує щось, притуляється міцно щокою,
І первісний спокій з-під моху перини війне

Та душу стрімку манять далі незнані у мандри,
На вéсну запрагне і тіло блискучих обнов -
І порухом звичним , як роблять усі саламандри,
Я шкіру торішню стягну через голову знов

Закряче в гіллí синьо-чорний біди передвісник.
Лихий перехожий нахилить обличчя пусте,
І вихопить ніж. По-хижацьки ошкіриться вістря,
Хвоста відсіче. Та ж назавтра новий відросте…

================

Магія Різдва

Вночі у неба колір чорносливу
і незвичайний запах новизни,
Можливо, небо ближче до весни,
але суцільно сніжне. І, на диво,
весняне свіжістю. Тим часом я
для іспиту з теорії буття
шукаю в небі магію Різдва,
і погляд стомлений Різдво шукає
і тане в мороці…А десь співає
ангельський хор рапсодію. Слова –
божественні. Тремтить орган. Лишень
акорди свіжостворених пісень
під подушкою. Лихо моє, лихо…
Наспівую різдвяній зірці тихо;
хай Греція насниться нам. І Крит.
І Мальта, мабуть. (Вичерпна блакить
очей, але не моря.) Також небо.
І час від часу зірка уві сні
розкидає ледь видимі вогні.
Мільйон вогнів. Візьму її до себе,
де рук тепло і подиху тепло;
а з вулиці загляне через скло
різдвяний ангел. Теплий і білявий,
з волоссям, як духмяні літні трави.
Він прикладе долоні до Різдва
і свіжим снігом сказані слова
і роздуми очистить…Сіре, сиве,
втрачає небо колір чорносливу,
захоплюючись ранком. Тільки я,
забувши про теорію буття,
дивлюсь у бік, де ніч іще жива -
переживаю магію Різдва...
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Дьомова Наталія Feb 1, 2009

Зимова казка для сороки

І була вже не зовсім юна, не мала дару,
І була її музика - жилавий сурогат,
Тільки руки чогось відчайдушно стискали гітару,
Ніби чулося їй гуркотіння ворожих гармат.

А насправді усе – нівроку, зима – нівроку,
І упевненим к
... See more
Зимова казка для сороки

І була вже не зовсім юна, не мала дару,
І була її музика - жилавий сурогат,
Тільки руки чогось відчайдушно стискали гітару,
Ніби чулося їй гуркотіння ворожих гармат.

А насправді усе – нівроку, зима – нівроку,
І упевненим кроком злітала її хода.
Вона схожа у профіль на зимову сороку:
Одинаково - вся у чорному і худа.

А за вікнами - кілька сотень похмурих станцій,
В потойбіччі квартири всі хвилі завіс - напрочуд,
Її пальці незграбно торкаються струн у танці,
І сорочиним скреготом ніч до рання скрекочуть.

Її пальці не знають болю, не знають спокою,
Розсипають захриплі стогони по кутках.
Її тінь попід стелею стиха злітає сорокою
І ховає свій хвіст у не роджених поки рядках.

А що було колись - то ніхто достеменно не знає.
А вона не говорить, бо все це - не має мети.
І вони із гітарою тихо скрекочуть навзаєм,
Ніби просять когось: повернися!.. Або відпусти.

***

Отак зима означає, що рік пройшов,
Пора ялинок – тонкий хірургічний шов -
Коли наркоз від шампани подіє кволо,
Тебе щораз зашивати у нове коло.
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Чистяк Дмитро Feb 1, 2009

І прийде вечір місячних сонат
дитячим болем самітних ночей
високим страхом світлого надзим’я.
І ти здригнешся ставши світлотінню
на сірих мурах і перетечеш
легкою цівкою у гирло річки
якій межею стало джерело
І не пребуде більше задзеркаль
п�
... See more
І прийде вечір місячних сонат
дитячим болем самітних ночей
високим страхом світлого надзим’я.
І ти здригнешся ставши світлотінню
на сірих мурах і перетечеш
легкою цівкою у гирло річки
якій межею стало джерело
І не пребуде більше задзеркаль
проступить сіль нестерпним шумовинням
і чорнотою дна пообростає.
Тут мінячись не старіє земля
промінячись темнoта не минає
весільне не загоїться цвітіння
як Океанно не стече ріка.
І з ночі згірклих місячних сонат
ти видибаєш нетривким промінням
від Саду до останньої Сурми.

***

Карпатська балада

За тією горою скінчиться шлях,
Де на кожній смереці кров,
Та мертвотні сніги впадуть наче тля,
Западеться на тишу крок.

Не Орфеєм зійдеш ти у гору ту,
Евридиці й Голгофі чужий,
Споночіє зимно на пустоту,
Сповеніє час на межі.

За тією горою скінчиться світ –
Лиш од зір війне красотінь.
Проклянеш і раз, і тричі цей вік
І сирцеву вселенську тлінь.

Проклянеш і впадеш на мертвотну біль,
Там, де Інші йшли та зійшли,
Припалеш сердечно на гострий біль
До засніженої землі.

Припадеш любовно, що й немовля, -
Аж озерняться небеса,
І розкущиться обрій, війне здаля
Височезний Троянди сад.

За тією горою зорить гора.
Струменіє ранковий дзвін.
Видибає час і шумує грань,
І дитинно сміється Він.

Назаряюсь любові перших очей
Першим променем з-поміж віт…
І посніжно тиша мені рече:
«Із блакиті постане світ».
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Лущевська Оксана Feb 1, 2009

Циклічне

...в чорне-чорне як смола волосся
верболозом сиві пагони вплелись
літня жінка у зеленій сукні -
певно була деревом колись
певно була деревом тендітним
в такт із вітром листям шелестіла
вибухала пуп'янком медовим
зрілість, спрага, хтив�
... See more
Циклічне

...в чорне-чорне як смола волосся
верболозом сиві пагони вплелись
літня жінка у зеленій сукні -
певно була деревом колись
певно була деревом тендітним
в такт із вітром листям шелестіла
вибухала пуп'янком медовим
зрілість, спрага, хтивість її тіла...
* * *
старезні
старезні
старезні дерева
їх душі
їх душі
плющами сплелись
тендітні
тендітні
тендітні дерева
кохали
кохали
кохали колись
* * *
...у руде-руде як сонце гілля
верболозом юні пагони вплелись
стара слива, по той бік дороги
певно була жінкою колись
певно була жінкою-поетом
в такт печалі вірші шепотіла
вибухала пуп'янком світанку
одинока спрага її тіла...
* * *
самотні
самотні
самотні вірші -
романтика
щастя
красива
красива
слова
ніби
доля
слова
ніби
сповідь
курсивом
курсивом
курсивом
курсивом...

***

Вечір–мольфар (очищення серця)

Туманний вечір, мов карпатський вуйко,
немов мольфар, що знає всі обряди,
торкається згрубілими руками
мого волосся
і лягає радо
на край канапи...
Зове мене...встилаючи дорогу,
якимись замовляннями палкими
іду до нього пасмами глевкими
мов по канату...
Він - божевільний! Бачу його очі:
о, його очі - ледь помітні вічка!
Я б зупинилась...Де там?
Мовби річки
потік магічний
рве мене на шмати...

О, оцей вечір, мов карпатський вуйко,
торкається згрубілими руками
дна мого серця
й вилітають з нього
усі печалі
чорними круками
мені кричати?

...туманний вечір рве мене на шмати...

***
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Терещенко Наталя Feb 1, 2009

ЛІХТАР
У забутому парку згубився самотній ліхтар,
Що горить тьмянооко і світить надривно і хрипко.
Він ще мріє про квіти на свій спопелілий вівтар,
Він ще згадує сповідь безмірно далекої скрипки.
І горіти ще хоче, й своє віддавати тепло,
Що по краплях поли
... See more
ЛІХТАР
У забутому парку згубився самотній ліхтар,
Що горить тьмянооко і світить надривно і хрипко.
Він ще мріє про квіти на свій спопелілий вівтар,
Він ще згадує сповідь безмірно далекої скрипки.
І горіти ще хоче, й своє віддавати тепло,
Що по краплях полишить його запорошене «тіло»,
І метеликів прагне манити і брати в полон,
Щоб до нього з пітьми як на свято летіли, летіли…
Памятає жагу поцілунків закоханих пар
І на чорному тлі колихається жовто – плямисто.
Та в безлюдді лиш вітер голубить вируючу яр
І руйнує, чи мостить палаци з опалого листу…
Лиш самотні берези і той посивілий платан,
Що чатує вві сні на свою недомріяну мрію,
І тьмяніє ліхтар, і шепочуться хмари - літа,
Що загублений, в парку нікого він вже не зігріє.

***

Магія Мигії

Співучий очерет -і шелестливі трави,
Буяння кольорів- збентежені світи,
Ілюзія чи яв, цей соковитий травень,
Ця скраплена краса неписаних картин...
Кипує терноцвіт, тамує подих небо,
І бОрсається Буг, як риба у кімлі
А я ковтаю тут повітря мов плацебо,
чи ліки від суєт- великих і малих.
Ці сірі валуни – закам’янілі звірі,
Ріку долають вплав, чи переходять вбрід,
І вперто ідучи, вони у чудо вірять,
Хоч стільки вже води спливло повз їхній рід.
А люди з давнини вважають їх камінням,
І пестить їх потік - тремтяча вогкість літ,
Вирує водоспад, шумує ряботиння,
Лиш не пливе здаля легкий козацький пліт.
Лиш не ячать човни згуртованого війська,
І вершник не промчить на доброму коні,
Забули острови сумну козацьку пісню,
І схоронив лозняк забуті курені..
Навіюють вітри цю дивну ностальгію,
Гірчить як сивий дим калинове вино...
А може то всього лиш магія Мигії-
Козацького села, що з Бугом заодно.

***

КОЖНОМУ - ПО ОСЕНІ

Покотилося – закотилося,
Сонце- яблуко пломенисте,
Залишилося на потилиці
У дубочка брунатне листя.
Покотилося над узліссями,
У пониззях туманом згусло,
Замість золота – лише пліснява,
І покинув господу бусол.
Десь повія за містом жебрає
По осінньому бездоріжжю,
Десь надія, мов осінь жевріє,
Десь ворони радіють збіжжю.
Покотилося – закошлатилось,
мов старенька овеча джерга,
Чи то хмари стали патлатими,
Чи примліли трави пришерхлі.
Сірячину вдягнули вулиці,
Не лишила краса й огарка,
День уперто до нічки тулиться,
Ніби парубок до шинкарки.
ДвірникИ заповзято шкробають
Драпаками доріжки зрання,
Це поетам осінь – дарована,
Двірникам вона – покарання.
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Олег Гуцуляк Feb 1, 2009

Мойсею Фішбейну
... тут був Целян. Та не було весни.
Горіхи лунко тріскали у небо.
Злітала в память пишна і без тебе
Пташина душ незвінчаних. Лиш сни...
І все було отак онде цікаво.
Червоне яблуко на білому снігу.
Тут був Целян. І цілковитий звук
Упав на �
... See more
Мойсею Фішбейну
... тут був Целян. Та не було весни.
Горіхи лунко тріскали у небо.
Злітала в память пишна і без тебе
Пташина душ незвінчаних. Лиш сни...
І все було отак онде цікаво.
Червоне яблуко на білому снігу.
Тут був Целян. І цілковитий звук
Упав на дно у філіжанку кави.
Тут був... Тепер і риба, і зима.
І Мюнхен знову привітав євреїв.
Святкують Боже протоієреї...
Ми те ж є "прото-". В майбуття - пітьма.

***

ОКСАНІ ЗАБУЖКО (на презентації АУП)

Життя. Поезія. Язичник. Холоднеча.
Гріховна сила розуму. Музей
Фігур самотніх і скляних дверей
Із фотоелементами. І глечик.
Старий, з Мезоамерики. Його
Ще Одіссей привіз у дар циклопу,
Де навіть в снах не бачили Європу
Верхи на Бико-Зевсі, а “Арго”
У протилежний бік помандрувало…
Ловися, рибко, у танета світу.
Тут на арені маршами капітул
На Картагену клятви Ганнібала
Рушають дні провінції. А Місто ?
В пожежі віртуальній. І Нерон
Узяв собі ім”я “ілюзіон”
І молоде вино запік у тісто.

***

Юрію Андруховичу

Мій пане, хоч майже я крук, далебі,
Мені рідна неня - сонце на Сході.
Закінчить воно за день колобіг -
І Захід - мій татко з Хрестом Господнім!

Сягають верхів'я дерев горобці,
Вужі (наймудріші !) плазують корінням ...
Останній твій погляд на герб. А прецінь,
Я - лев і орел, а ти - прах і тління!

Нехай хоругви кидатимуть тінь,
Нехай блиск мечів для когось - осанна.
Я ж залишуся завжди на щиті,
Ти ж під щитом лицар - останній.

Ні, не лечу, твоя панна давно
Із іншим ключа знайшла - і відкрилась.
Мій пане, ти чуєш: у надрах гном
Лупає там, де золота жила !

***

Химери осені. Мотузка і вузли.
Мов інка стародавній на осонні,
Рахую, в'яжу , лік веду. І лик
Нового Бога. І віки бездонні
Над Андами, над антами, над світом.
У хмарах - птаство. У дощах - краса.
Солодка кава, крем зі свіжим мітом.
З вершками (хто як любить). І згаса.
Є в Морі-Окіяні днів Світило.
На лови вийшов, позіхнув хижак.
І загнаний олень упав безсило,
І Зодіак над требищем закляк.
Collapse


 
Jarema
Jarema  Identity Verified
Ukraine
Local time: 00:01
Member (2003)
German to Russian
+ ...

Moderator of this forum
TOPIC STARTER
Перелік авторів антології Feb 11, 2009

1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Багряна Аня
5. Бастюк Богдан
6. Бик Олексій
7. Білецька Наталія
8. Богуславська Валерiя
9. Брацило Марина
10. Вировець Лариса
11. Галета Олена
12. Гаран Олена
13. Герасим'юк Василь
14. Германо�
... See more
1. Андрусяк Іван
2. Андрухович Юрій
3. Арес Вероніка
4. Багряна Аня
5. Бастюк Богдан
6. Бик Олексій
7. Білецька Наталія
8. Богуславська Валерiя
9. Брацило Марина
10. Вировець Лариса
11. Галета Олена
12. Гаран Олена
13. Герасим'юк Василь
14. Германова Ольга
15. Гуцуляк Олег
16. Дишкант Юхим
17. Дьомова Наталія
18. Жадан Сергій
19. Забужко Оксана
20. Ірванець Олександр
21. Карпенко Олена
22. Кіяновська Маріанна
23. Котович Іван
24. Кочерга Світлана
25. Круглов Віталій
26. Кубай Данило
27. Кур’ята Ніна
28. Лазірко Юрій
29. Лущевська Оксана
30. Лятуринська Оксана
31. Ляшкевич Володимир
32. Малкович Іван
33. Махно Василь
34. Мозолевський Борис
35. Мойсієнко Анатолій
36. Москалець Костянтин
37. Мулик Володимир
38. Михайленко Поліна
39. Нова Ванда
40. Новіцька Ірина
41. Павленко Марина
42. Павлюк Ігор
43. Поваляєва Світлана
44. Позаяк Юрко
45. Пилипенко Олександра (власний вірш)
46. Романчук Леся
47. Рудик Дана
48. Рузвий Гнат
49. Савка Мар'яна
50. Сахно Богдана
51. Сегеда Юрій
52. Скиба Роман
53. Слапчук Василь
54. Стефанович Олекса
55. Татчин Сергій
56. Терещенко Наталя
57. Терещук Василь
58. Тимченко Антоніна
59. Тітов Юрій
60. Триліс Василь (власний вірш)
61. Тугай Андрій
62. Федорак Назар
63. Федюк Тарас
64. Фізер Лена
65. Фішбейн Мойсей
66. Фульмес Юлія
67. Фурса Наталка
68. Хмільовська Галина
69. Цілик Іра
70. Черняк Ярина
71. Чибісова Наталія
72. Чистяк Дмитро
73. Чорноморець Надія
74. Чубай Григорій
75. Шошанні Микола
76. Шувалова Ірина

Станом на 11.02.2009 р.
Collapse


 
Pages in topic:   < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12] >


To report site rules violations or get help, contact a site moderator:


You can also contact site staff by submitting a support request »

Сучасна українська поезія







Trados Business Manager Lite
Create customer quotes and invoices from within Trados Studio

Trados Business Manager Lite helps to simplify and speed up some of the daily tasks, such as invoicing and reporting, associated with running your freelance translation business.

More info »
Anycount & Translation Office 3000
Translation Office 3000

Translation Office 3000 is an advanced accounting tool for freelance translators and small agencies. TO3000 easily and seamlessly integrates with the business life of professional freelance translators.

More info »