This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
English to Ukrainian - Standard rate: 0.02 USD per word English to Russian - Standard rate: 0.02 USD per word Ukrainian to English - Standard rate: 0.02 USD per word Russian to English - Standard rate: 0.02 USD per word
Blue Board entries made by this user
0 entries
Portfolio
Sample translations submitted: 3
English to Ukrainian: ANIMALS HAVE TRADITIONALLY SHAPED HUMAN EVENTS. General field: Art/Literary Detailed field: Journalism
Source text - English
Leading article The Times, April 27, 2001.
There everyone is, caught between horror at the ghastly enormity that is foot-and-mouth and ennui that it has dragged on for so long, when suddenly from the ashes there rises the sacred calf, Bambi reincarnate. With her fluffy white fur, ox-eyed gaze and perfect pink pout Phoenix is the prettiest page 3 star Fleet Street has had in years. Suddenly amid the big, ugly world of slaughter trip the words “tiny”, “white” and “innocent”. Ministers quail and policy is made on the hoof.
People talk about causes needing a human face, but on the whole prefer an animal countenance. Mute bestial appeal is considered easier on the ear than, say, the guttural petition of asylum-seekers. We can be fairly indifferent to our own kind; it takes an animal to make us human. Phoenix's life would have been pretty dreadful under normal circumstances, but no matter. She has assumed the symbolic status of The Cow That Changed History.
Animals have altered the course of events more often than might be imagined. Many's the time when mankind has felt himself to be sturdily at the helm, when in fact matters have been bunted along by beak or snout. Europe itself began this way when Europa was carried off into the ocean by a bullish Zeus, kicking and flailing before submitting to become a continent. For Christians the instigating beast is the serpent, worming his way into Eve's confidences with sinuous insinuations.
Ancient history is a positive bestiary of cloven goings on. The no-blest incidence of animal magic came in the form of the sacred geese whose cackling alerted their masters to a stealthy advance upon the Capitoline Hill. Caligula's bestowal of a consulship upon his horse was rather less successful, being one of all-too-many final straws that broke the populace's back and led to his being dispatched at the Palatine Games. Cleopatra's exit pursued by an asp showed far better judgment.
Animals also throw up historical «what-ifs». What if Richard III had traded his kingdom for a horse, Dick Whittington not been so bounteous with his cat, or Catherine the Great been less pony crazy? In the multimedia age pets can win the ultimate prizes and emerge as global mega-stars. The orbit of Sputnik's dog, Laika, made him the fantasy comrade of the world's youth.
The Prime Minister's personal intervention as Phoenix's saviour is a bow to the electoral beasts of the apocalypse. It is a case of chicken, but the public will see only a happy ending to The Calf's Tale.
Translation - Ukrainian ТВАРИНИ ТРАДИЦІЙНО ВПЛИВАЮТЬ НА ЛЮДСЬКІ ПОДІЇ.
Передова стаття "Таймс", 27 квітня 2001 року.
Ось де ми є, захоплені між жахом і огидою перед мертвотною незліченністю, яка має ноги та роти, і тугою, що все це вже тягнеться так давно, коли раптом з попелу постає священне теля, реінкарнація Бембі. З її пухнастим білим хутром, волооким поглядом і ідеальний рожевим намурмосиком, Фенікс найкрасивіша зірка з тих, які 3-тя сторінка Фліт-Стріт бачила за довгі роки. Раптом, на тлі великого, потворного світу поїздки до забійника, слова "маленька", "біленька" і "невинна". Міністри занепали духом і політику роблять на копитах.
Люди говорять про випадки, коли потрібно мати людське обличчя, але в цілому віддають перевагу тваринам. Німе звірине звернення легше сприймається на слух, ніж, скажімо, гортанне клопотання осіб, які шукають притулку. Ми цілком можемо бути байдужими до нашого власного виду; потрібна лише тварина, щоб зробити нас людьми. Життя Фенікс було би досить жахливим при нормальних обставинах, але це не має значення. Вона набуває символічного статусу Корови, яка змінила Історію.
Тварини змінювали хід подій навіть частіше, ніж ми можемо уявити. Не раз було, коли людство відчувало себе впевнено біля керма, а за фактом справи ставали завдяки дзьобу або рильцю. Європа сама розпочала цей шлях, коли міфічну Європу було викрадено биком-Зевсом і перенесено у океанську глибінь, де вона брикалась і молотилась перш ніж стати континентом. Для християн первісним звіром став змій, що проторував свій шлях до здолання спокійної впевненості Єви звивистими інсинуаціями.
Стародавня історія це точно бестіарій подій з парнокопитими. Найбільш щасливий випадок тваринної магії трапився за участі священних гусей, котрі сповістили своїх господарів про підступне наближення ворога на Капітолійському пагорбі. Посвята Калігулою на консульство власного коня була дещо менш успішною, ставши одною з тих багатьох останніх соломинок, що зламала народну підтримку і пізніше призвела до його вбивства на Палатинських іграх. Самогубство Клеопатри, у виконанні аспіда, пропонує набагато краще рішення.
Тварини, крім того, підкидають нам історичні «а-що-якщо». А що, якби Річард I зрадив своє царство заради коня, якби Дік Віттінгтон не був такий ласкавий до своєї кішки, чи якби Катерина Велика не так божеволіла від коней? В епоху мульти-медіа домашні улюбленці можуть вигравати головні призи чи стати світовими мега-зірками. Вихід на орбіту собаки Лайки на "Супутнику-2", зробив його товаришем мрії для молоді всього світу.
Особисте втручання прем'єр-міністра у якості спасителя Фенікс, це виборча обіцянка звірям Апокаліпсису. Це одинокий випадок, але публіка побачить тільки щасливий кінець Казки про Малу Телицю.
English to Ukrainian: BOTH SIDES WILL MAKE SURE AMERICA'S CULTURE WARS CONTINUE Detailed field: Journalism
Source text - English The International Herald Tribune. April 12, 2001. By Neal Gabler
The culture wars that so enlivened the 1980s and 1990s in America are said to be over. The savage fights that raged full-scale as recently as two years ago over gay rights, abortion, gun control, environmental pro¬tection and general permissiveness, and that culminated in the Antietam of culture battles, Bill Clinton's impeachment and trial, seem to have just petered out.
Pundits say the combatants, exhausted from all the verbal shelling, have accepted compromise rather than press on for total victory, and this has led to a new spirit of accommodation. One observer writes that the “crackle of cultural gunfire is now increasingly distant”.
It makes you wonder what country they're living in.
If Americans don’t feel the crackle, it might be because the bombs detonating overhead drown it out. If Americans look around they will see that abortion, gun control, environmental protection, gay rights and, lately, campaign finance reform are still hot-button issues, and neither side seems especially willing to lay down arms. If anything they seem emboldened after an election that showed the citizenry to be evenly divided. No one wants to give ground for fear the tide of battle will turn. But while the political war over social issues rages on, what these observers might have really sensed is an increasing tolerance in the popular culture for things once considered unacceptably outside the mainstream. Just a decade ago, there were no gays in television situation comedies. Now NBC'S “Will Grace”, one of the most popular sitcoms, celebrates gay characters, and no one seems particularly lathered about it.
A decade ago, television commercials barely hinted at sex, lest they offend potential consumers. Now they hurl sexual innuendo, and no one bats an eye.
More than a decade ago, Madonna scandalized polite society with the suggestion that a new romance made her feel like a virgin. Now radio plays the most sexually explicit music, and no one notices. One might be excused for assuming, then, that there has been a truce and that a new era of cultural coexistence has dawned. But in truth this is hardly a new state of affairs. The popular culture has always been more tolerant than the political culture, and the tension between the two has accounted, in part, for the launching of the culture wars. Although it is a chicken-and-egg question, cultural conservatives raise a taboo and purveyors of popular culture violate it. Then the conservatives rail against the violation, and the purveyors of popular culture rise to the challenge and push the envelope. Then the conservatives howl over the latest transgression, and the popular culture transgresses once again. And so it goes. It is a dynamic and continuous process, a symbiosis not only between the so-called conservatives and liberals but also between both of these cohorts and society generally. Without it the culture would be directionless, which is not only why culture wars will continue but also why America need them to continue. How dull the culture would be without them. Conservatives might be ascendant in politics, setting the agenda since at least the days of Ronald Reagan, but they are always the beleaguered ones in the war over the popular culture.
That discrepancy between political power and cultural power is something to which they have never quite been able to reconcile themselves. Militant conservatives simply cannot fathom how one can vote Republican, profess to embrace conservative values and yet buy Eminem
CDs or watch NBC's “The West Wing” or go see R-rated movies. To them it is both inconsistent and a betrayal.
The barrier, as they see it, isn't between politics and culture but between conservative values and liberal values. They won the political war, so how come their troops aren't carrying the cultural one, too? Much to their dismay, the answer is that there are two different sets of armies in these two theaters of combat. In the political theater you have the familiar forces of liberalism and conservatism. In the cultural one, you have a variegated group of pop culture consumers including political right-wingers on the one side, and a bellicose band of religious and moral conservatives on the other. The conservative commentator David Brooks argues in «Bobos in Paradise» that the old bourgeoisie and the old bohemians have in the last generation morphed into what he calls «Bobos» - bourgeois bohemians. The longhaired, the tie-dye-shirted, sandal-shod free spirit is now in the corporate boardroom, and the things that seemed to divide the counterculture from the business culture have largely disappeared as a result.
These Bobos are obviously far less inclined than their Rotarian predecessors to fight the prudish battles against popular culture. They are products of that culture, and they like it.
Despite their heated rhetoric and noise, cultural conservatives just don’t have the numbers.
When the culture wars began in America 150 years ago, it was because elites and aristocrats, a tiny faction, feared and detested the rise of a genuinely democratic culture of almanacs, crime pamphlets, dime novels, penny newspapers, theatrical melodramas, popular music, circuses. As the elites saw it, this new culture, appealing to the masses, threatened the country degrading its standards and morals. It was a culture of the proverbial lowest common denominator. As the 19th century progressed, the elites gradually gave way to middle-class moralists and reformers, but the moralists' arguments were essentially the same as the aristocrats'. Popular culture undermined American values. It promoted sex, violence, vulgarity and disrespect for authority.
That was the argument when cultural conservatives were attacking saloon shows at the end of the 19th century, silent films, including the films of Charlie Chaplin, early in the 20th century, and sexual comedies in the 1920s and gangster pictures in the 1930s. It is still the argument when they attack movie blockbusters, cutting-edge television programs and rock CDs.
In professing to save America from the toxin of popular culture, conservatives were also saving themselves. Popular culture promoted the sort of values that further marginalized the critics and made them seem even more old-fashioned and irrelevant. It is a war they cannot afford to lose, so they have to keep soldiering on no matter how inexorably the popular culture seems to advance. They don't seem to realize that this culture might not be a form of cultural illiteracy. It might be a form of rebellion for people who deliberately choose what is likely to infuriate cultural commissars’ intent on telling them what is good for them.
Since the days of Andrew Jackson, people embraced the «trashy» in direct proportion to the critics' hatred of it, thus asserting their cultural independence and power. It is one of the reasons the popular culture often goes to extremes. At the extremes lies the greatest irritation value.
The culture wars might ebb and flow, but they will never end. Conservatives cannot concede defeat, because to do so would end the hope of their worldview ever prevailing.
And consumers of popular culture need that opposition to give themselves a target, a boundary to transgress. Without conservatives to excoriate it, the popular culture would lose its subversive subtext and the sneaky thrill of violation that fuels it.
110
Translation - Ukrainian ОБИДВІ СТОРОНИ БУДУТЬ ДОКЛАДАТИ ЗУСИЛЬ ЩОБ КУЛЬТУРНІ ВІЙНИ В АМЕРИЦІ ТРИВАЛИ
Інтернешнл Геральд Трибюн. 12 квітня 2001 року. Ніл Гэблер
Кажуть, що культурні війни, які так пожвавили 1980-ті і 1990-ті роки в Америці, закінчилися. Шалені сутички, які набрали повномасштабних обертів не далі як два роки тому, щодо прав геїв, абортів, контролю над зброєю, ¬охорони навколишнього середовища та загальної вседозволеності, і які вилилися у громадянську війну культурних протистоянь, імпічмент і суд над Біллом Клінтоном, схоже, що поступово ослабли.
Експерти говорять, що сторони конфлікту, виснажені після усіх словесних артобстрілів, погодились радше піти на компроміс, ніж просуватися вперед до повної перемоги, і це призвело до незнаного ще духу примирення. Один зі спостерігачів пише, що "гуркіт культурних канонад стає все більш віддаленим".
Це змушує замислитися, в якій країні вони живуть.
Якщо американці не чують гуркоту, то це можливо тому, що вибухи бомб над головами заглушили його. Якщо американці подивляться навколо, вони побачать, що аборти, контроль над зброєю, охорона навколишнього середовища, права геїв, а останнім часом і реформа з фінансування виборчих кампаній, усе ще залишаються "гарячими" темами, і жодна зі сторін не особливо готова скласти зброю. Крім того, вони, здається, підбадьорились після виборів, які показали чіткий розподіл між громадянами. Ніхто не хоче повертатися до основ, побоюючись що русло конфлікту поверне назад. Але поки політична боротьба щодо соціальних питань продовжується, що згадані спостерігачі могли би реально відчути, так це збільшення толерантності у популярній культурі щодо речей, які колись вважалися неприпустимими і поза межами мейнстріму. Лише десять років тому, геїв не було у телевізійних сит-комах. Зараз у одному з найпопулярніших ситкомів NBC "Уїлл і Грейс", радо вітають гей-персонажів, і ніхто, здається, особливо не переймається через це.
Десять років тому, на комерційному телебаченні, ледь натякали на секс, щоб часом не образити потенційних споживачів. Тепер вони активно розкручують сексуальний підтекст, і ніхто не звертає на це жодної уваги.
Більше десяти років тому, Мадонна шокувала пристойне суспільство припущенням, що новий роман дозволив їй відчувати себе немовби незайманою. Зараз на радіо звучать максимально сексуально відверті пісні, і ніхто цього не помічає. Когось можна буде виправдати за припущення, що настало перемир'я і що зайнялася нова зоря епохи культурного співіснування. Але насправді це навряд чи новий стан справ. Популярна культура завжди була більш толерантною, ніж політична культура, і напруженість між двома виливалася, зокрема, у розпочинання культурних воєн. Незважаючи на те, що це питання про курку і яйце, культурні консерватори встановлюють табу, а розповсюджувачі популярної культури порушують його. Тоді консерватори виступають проти порушення, і розповсюджувачі популярної культури відповідають на виклик і вигадують щось нове. Тоді консерватори плачуть над останніми поступками, і популярна культура просувається далі. І так воно іде. Це динамічний і безперервний процес, симбіоз не тільки між так званими консерваторами і лібералами, але й між обидвома цими когортами, і суспільством в цілому. Без нього культура була би позбавлена напрямку і мети, що пояснює не тільки те, чому культурні війни будуть продовжуватися, але і те, чому Америці потрібно, щоб вони продовжувались. Якою нудною культура була би без них. Консерватори можуть перебувати на асценденті в політиці, визначати порядок денний, принаймні з часів Рональда Рейгана, але вони завжди переможені у війні за популярну культуру.
Ця невідповідність між політичною владою і культурною владою це те, із чим вони ніколи насправді не могли примиритися. Войовничі консерватори просто не можуть зрозуміти, як можна голосувати за республіканців, сповідувати прийняття консервативних цінностей і купувати CD-диски Емінема, або дивитися на NBC "Західне крило", або відвідувати покази фільмів з R-рейтингу. Для них це однаково непослідовність і зрада.
Бар'єр, як вони його бачать, лежить не між політикою і культурою, а між консервативними цінностями та ліберальними цінностями. Вони виграли політичну війну, тож чому їх війська не подужають і культурної? На їх превеликий жаль, відповідь полягає у тому, що існує два різних види армій у цих двох театрах бойових дій. В політичному театрі у вас є знайомі вам сили лібералізму та консерватизму. У культурному, у вас є розрізнені групи споживачів поп-культури, включаючи політичних правих, з одного боку, і войовнича група релігійних і моральних консерваторів з іншого. Консервативний оглядач Девід Брукс стверджує у «Бобо в раю», що стара буржуазія і стара богема останнього покоління перетворилися на те, що він називає «Бобо», буржуазну богему. Із довгим волоссям, у краватках-барвистих-футболках, взуті у сандалі, вільний дух тепер у корпоративному залі засідань, і те, що, здавалося, розділяло контркультуру від бізнес-культури, в результаті масово зникло.
Ці Бобо, очевидно, набагато менш схильні, ніж їх попередники Ротаріанці, до священної боротьби проти популярної культури. Вони є продуктами цієї культури, і вона їм подобається.
Незважаючи на гарячу риторику і галас, культурні консерватори просто програють за чисельністю.
Коли культурі війни починалися в Америці 150 років тому, це було тому, що еліти і аристократи, ця крихітна фракція, боялися і ненавиділи підйом справді демократичної культури альманахів, памфлетів про злочини, бульварних романів, дешевих газет, театральних мелодрам, популярної музики, цирків. Так як еліти бачили її, ця нова культура, що апелювала до широких народних мас, загрожувала країні, знецінюючи її норми і етику. Це була культура горезвісного найменшого спільного знаменника. Із плином часу, у 19-му столітті, еліти поступово поступалися моралістам і реформаторам середнього класу, при чому аргументи моралістів були, по суті, тими ж, що і у аристократів. Популярна культура підриває американські цінності. Вона пропагує секс, насильство, вульгарність і неповагу до влади.
Це було аргументом, коли культурні консерватори атакували салонні шоу в кінці 19-го століття, фільми німого кіно, включаючи фільми Чарлі Чапліна, на початку 20-го століття, сексуальні комедії у 1920-х, і гангстерські фільми в 1930-х роках. Це залишається аргументом, коли вони атакують блокбастери, передові телевізійні програми і CD-диски з рок-музикою.
Сповідуючи ідеї порятунку Америки від токсинів поп-культури, консерватори також рятували себе. Масова культура пропагувала рід цінностей, що надалі маргіналізували критиків і змушували їх виглядати ще більш старомодними і неактуальними. Це війна, де вони не можуть собі дозволити поразки, тому їм доводиться не відступати, не зважаючи на те, як невблаганно поп-культура, здається, просунулася вперед. Вони, здається, не розуміють, що ця культура може не бути формою культурної неграмотності. Вона може бути формою протесту для людей, які свідомо обрали те, що, швидше за все, розлютить культурних комісарів з їх намірами розказувати, що для них добре.
З часів Ендрю Джексона, люди обирали «трешову» культуру в прямій пропорційності до її ненависності критикам, тим самим утверджуючи свою культурну незалежність і владу. Це є одною з причин, чому масова культура нерідко кидається в крайнощі. У крайнощах фіксується найвище значення роздратування.
Культурні війни можуть мати припливи і відпливи, але вони ніколи не закінчаться. Консерватори не можуть визнати свою поразку тому, що це буде кінець надії на те, що їхній світогляд коли-небудь стане переважаючим.
А споживачам поп-культури потрібна опозиція, щоб мати мету, ті межі, які треба перейти. Без консерваторів, які б таврували її, поп-культура втратить свій підривний підтекст і тремтливе хвилювання перед руйнуванням старого порядку, яке підживлює її.
Russian to English: Прокуратура: смерть помощника депутата Кишкаря – месть за насилие над женщиной Detailed field: Journalism
Source text - Russian http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/206974 7.07.2017 14:211067
Основными версиями убийства помощника народного депутата Павла Кишкаря Геннадия Цуканова, является его участие в грабеже и месть за насилие над женщиной.
Об этом сообщает «Апостроф» со ссылкой на пресс-службу прокуратуры Сумской области.
В сообщении говорится, что в ходе следствия рассматривается ряд версий совершения преступления.
«Среди них, в частности убийство, совершенное лицами, которые связаны с противоправной деятельностью погибшего, поскольку Геннадий Цуканов ранее был судим за грабеж и хулиганство с применением оружия. Также проверяется факт совершения преступления с целью мести за насилие в отношении женщин», – сообщает пресс-служба Прокуратуры Сумской области.
В прокуратуре напомнили, что 19 октября 2016 возле одного из развлекательных заведений. Путивль Сумской области неизвестный дважды выстрелил в мужчину, который от полученных огнестрельных ранений обеих бедер умер в больнице.
«Прокуратура Сумской области осуществляет процессуальное руководство в уголовном производстве по факту убийства Геннадия Цуканова. Сведения в ЕРДР внесены по ч. 1 ст. 115 УК Украины, досудебное расследование поручено следственному управлению ГУ ЧП в Сумской области», – информирует пресс-служба.
Как сообщалось, 3 июля народный депутат Украины Павел Кишкар, который был исключен из фракции "Самопомощь", обратился к генпрокурору Украины Юрию Луценко с требованием расследовать убийство своего помощника, осужденного за вооруженный грабеж.
Translation - English http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/206974
7.07.2017 14:21
Prosecutor's office: The death of deputy's Kyshkar assistant is a revenge for violence against a woman
The main versions of murder of the assistant to people’s deputy Pavel Kyshkar, Genadiy Tsukanov are his participation in robbery and revenge for violence against a woman
"Apostrophe" reports on this referring to Sumy Regional Prosecutor’s Office press service.
The report states that a number of versions of crime are considered during the investigation.
"Among them, in particular, murder committed by persons who are associated with illegal activity of the victim, as Genadiy Tsukanov was previously convicted for robbery and disorderly conduct with a weapon. Also, the fact of the crime revenge for violence against a woman is being verified," notifies the press service of Sumy Oblast Prosecutor’s Office.
Prosecutor's office recalled that on October, 19 in 2016 near one of the entertaining institutions of Putyvl town, Sumy region the unknown fired two shots at a man, who, after receiving the gunshot wounds in both thighs, died in a hospital.
"Sumy Region Prosecutor’s Office performs a procedural management in criminal proceedings upon Genadiy Tsukanov murder. The information is added to the ERDR under part 1 of article 115 of the Criminal Code of Ukraine, pretrial investigation is entrusted to investigative management of Main Department of National Police in Sumy Region," the press service informs.
As reported, on July, 3 the people's deputy of Ukraine Pavel Kyshkar, who was expelled from the faction "Samopomich", addressed Prosecutor General of Ukraine Yuriy Lutsenko, demanding to investigate the murder of his assistant, who was convicted for armed robbery.
More
Less
Experience
Years of experience: 7. Registered at ProZ.com: Nov 2019.
Adobe Acrobat, CafeTran Espresso, Google Translator Toolkit, MateCat, Powerpoint, Protemos, ProZ.com Translation Center, Smartcat, Trados Studio, Wordfast
Professional objectives
Meet new translation company clients
Meet new end/direct clients
Screen new clients (risk management)
Bio
Today I enjoy my translation experience and this work makes me happy and is very satisfying. That is why I am here. And that is why I am eagerly waiting for your offers.
By now I have translated more than 100 000 words. Main fields of my expertise include legal, marketing, localization, medicine, education and media.
I am also a writer and a professional journalist. In Nov 2012 - Apr 2013 I've written 10 articles in English for KyivWeekly newspaper. These were articles about social problems of the city, city architecture and infrastructure, Kyyivan food markets. Later, in April 2014 - June 2016 I worked in ru.golos.ua news agency, where I was editing the news-line, translating news, writing original news, interviews and articles, visiting press-conferences.
By the way, I enjoy writing poems and fiction, and also write music for piano. So if you have projects, which are somehow connected with this Hobie of mine, I am here to help.
Expertise 
Portfolio