This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
Open to considering volunteer work for registered non-profit organizations
Rates
All accepted currencies
Euro (eur)
Payment methods accepted
Wire transfer, Visa
Portfolio
Sample translations submitted: 1
English to Ukrainian: Sadness and Joy General field: Social Sciences Detailed field: Religion
Source text - English John 16:19-22: Sadness and Joy
Jesus said to his disciples: “Are you asking one another what I meant when I said, ‘In a little while you will see me no more, and then after a little while you will see me’? Very truly I tell you, you will weep and mourn while the world rejoices. You will grieve, but your grief will turn to joy. A woman giving birth to a child has pain because her time has come; but when her baby is born she forgets the anguish because of her joy that a child is born into the world. So with you: Now is your time of grief, but I will see you again and you will rejoice, and no one will take away your joy. (John 16;19-22)
Children usually have extreme feelings. When they are happy, they are incredibly happy; when they are sad, they are incredibly sad. Since every feeling is intense, it does not last long. They go from a state of euphoria to a state of deep sadness in a few moments.
Adulthood teaches us to mix our feelings, to experience situations where we can neither be completely happy nor completely sad. Often, our concern for others is such that we cannot eliminate the aspect of legitimate worry which is present in love.
In this passage Jesus speaks about sadness and joy. More precisely, he describes a sadness that leads to joy.
Jesus is going to die. He knows it. He announces a great sadness and does not try to hide it. He leaves room for the authenticity of this feeling, without trying to offer a cheap consolation. On the contrary, at this particular moment he speaks about joy in a rather negative way. Joy here belongs to “the world,” in other words all the structures that combine to stifle the newness of God’s message, the good news of God’s unconditional love.
Sharing sadness is a very powerful act. Its power is the power of compassion. It enables us to attune ourselves to the feeling of great fragility felt by someone for whom life has not kept its promises.
Authentic sadness, if it bears love within it, opens the door to a superior form of joy. That joy is born in suffering. That is why Jesus uses the image of a woman giving birth. This new feeling enters in us through blood and tears. Its structure is given by the resistance we offer to difficulties. The joy which Jesus speaks about comes from those who let their hands be pierced on all the crosses that life imposes on them. Like the blood and water that flow from the pierced side of Jesus, love turns into joy when people who love one another realize that the trials will not separate them.
True joy is the joy of the covenant. The covenant that affirms that no one is to be cursed, not even the executioners. The covenant that does not abandon anyone, but which instead shares blood, tears and light.
In this way Jesus teaches us courage. With him, even in the dark valleys, our audacity gives us the joy of those who have nothing to lose, because they know they are loved.
- Have I ever experienced moments when sadness and joy came together?
- In sharing others’ pain, what feelings grow in me?
- To love more, what demanding call must I answer at this moment in my life? Does my relationship with Christ help me in this?
Translation - Ukrainian Від Івана 16:19-22 : Смуток i радість
Зрозумівши, що хочуть його запитати, Ісус сказав їм: Чи про те допитуєтеся між собою, що я сказав: незабаром не побачите мене, і знову - незабаром побачите мене? Щиру правду, щиру кажу вам, що ви заплачете і заридаєте, а світ радітиме; ви сумуватимете, але ваш смуток на радість зміниться. Жінка, коли родить, терпить смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає смутку через радість, що народилася людина на світ. І ви, отже, смуток маєте нині. Та знову побачу вас, - і зрадіє ваше серце, і вашої радости вже ніхто не забере від вас. (Від Івана 16:19-22)
Час, проведений з Ісусом, мав святковий характер для його друзів. Ісус хотів, щоб це було так. На самому початку він сказав їм:” Чи можуть весільні гості сумувати, поки молодий з ними?” (Матвія 9:15) У містах і селах Галілеї, свято переміщувалось з місця на місце разом з Ісусом.
Навіть з самого початку , Ісус говорив загадкові слова, які ніхто ще не міг зрозуміти. "Прийде час, коли наречений відніметься." Святковий час закінчиться. Напередодні своєї смерті, Ісус відкрито сказав: "Ще трохи, і ви більше не будете бачити мене." Ми прочитали цей уривок з Євангелія під час молитви. Ісус знає, що він помре. Він також знає, як важко це буде для його друзів. "Істинно, істинно кажу вам," говорить Ісус, "ви будете плакати і ридати".
Але є щось поза цим горем. “Незабаром не побачите мене, і знову - незабаром побачите мене .” Через свою смерть, Ісус пішов, але він повернувся зі смерті і його друзі побачили його - Марія Магдалина першою, а потім Петро, Іоан та багато інших.
Християнська радість це Воскресна радість. Вона не руйнується стражданнями і смертю, або через відсутність Улюбленого , через відсутність Бога. Ісус сказав, “Ви сумуватимете, але ваш смуток на радість зміниться.”
Християнська радість це Пасхальна радість. Вона не є протилежністю горя. Пасхальна радість вміщує наш біль і скорботу. Це перетворює їх зсередини. "Ваш смуток на радість зміниться." Біль і скорбота не поступаються радості, але вони перетворюються на радість. Хоча вони не завжди перетворені в радість, але відвідані і освітлені радістю.
Смуток і радість можуть бути присутніми водночас, як осінніми ранками туман і світло змішуються на пагорбі в Тезе.
Апостол павел пише, “Радійте з тими, що радіють, і плачте з тими, що плачуть,” (Рим 12:15). Що ми повинні робити, коли ми одночасно з людьми, що радіють, і з тими, хто плаче? Ми не можемо одночасно використати ці слова про спів та плач на практиці.
Що ми могли б назвати радісним смутком це щось, що існує. Існує тріумфальний спосіб радості, який переживають тільки ті, в кого плач від більшого смутку. Пасхальна радість достатньо велика, щоб огорнути і сум, і біль. Це плач і радість в водночас , які повертають посмішку до невтішної особи.
Як дитина, Пасхальна радість народжується через біль. Ісус каже: «Жінка, коли родить, терпить смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає смутку через радість, що народилася людина на світ." Ісус говорить про радість, що народжується з болю, коли він говорить," Вашої радости вже ніхто не забере від вас. "
Брат Роже написав давним-давно в Статуті Тезе, "Не бійтеся розділяти випробування інших, не бійтесь страждань, бо часто саме в глибині прірви ми виявляємо досконалість радості в спілкуванні з Ісусом Христом ".
- Яким чином радість може сприяти новій солідарності? Як ми можемо радіти з тими, хто тішиться, і плакати з тими, що плачуть?
- Як ми можемо допомогти один одному давати радості народжуватися знову і знову, навіть у самому центрі наших скорбот?
More
Less
Experience
Years of experience: 10. Registered at ProZ.com: Mar 2020.
Portfolio