This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
Freelance translator and/or interpreter, Verified site user
Data security
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
English to Ukrainian: Tolkien's The Lord of the Rings: A complete translation into Ukrainian, publ. 2004-2005, 2006 Detailed field: Poetry & Literature
Source text - English J.R.R. Tolkien, The Lord of the Rings
chapter 'A Long-Expected Party'
The fireworks were by Gandalf: they were not only brought by him, but designed and made by him; and the special effects, set pieces, and flights of rockets were let off by him. But there was also a generous distribution of squibs, crackers, backarappers, sparklers, torches, dwarf-candles, elf-fountains, goblin-barkers and thunder-claps. They were all superb. The art of Gandalf improved with age.
There were rockets like a flight of scintillating birds singing with sweet voices. There were green trees with trunks of dark smoke: their leaves opened like a whole spring unfolding in a moment, and their shining branches dropped glowing flowers down upon the astonished hobbits, disappearing with a sweet scent just before they touched their upturned faces. There were fountains of butterflies that flew glittering into the trees; there were pillars of coloured fires that rose and turned into eagles, or sailing ships, or phalanx of flying swans; there was a red thunderstorm and a shower of yellow rain; there was a forest of silver spears that sprang suddenly suddenly into the air with a yell like an embattled army, and came down again into the Water with a hiss like a hundred hot snakes. And there was also one last surprise, in honour of Bildo, and it startled the hobbits exceedingly, as Gandalf intended. The lights went out. A great smoke went up. It shaped itself like a mountain seen in the distance, and began to glow at the summit. Out flew a red-golden dragon – not life-size, but terribly life-like: fire came from his jaws, his eyes glared down; there was a roar, and he whizzed three times over the heads of the crowd. They all ducked, and many fell flat on their faces. The dragon passed like an express train, turned a somersault, and burst over Bywater with a deafening explosion.
Творцем феєрверка був Ґандалф: він не лише привіз піротехніку, а й сам усе вигадав і змайстрував; він запускав у небо снопи іскор і зливи зірок, творив огнисті картини. Також щедро роздавав петарди, хлопавки, іскромети, смолоскипи, гномівські свічки, ельфійські фонтани, ґоблінські гармати і громовики. Усі – просто надзвичайні. З віком Ґандалф удосконалив своє мистецтво.
Зграя блискітливих птахів здіймалась у небо, виспівуючи чарівними голосами. На стовбурах темного диму спалахували зелені крони дерев: їхнє листя розгорталося так блискавично, мов сама весна в одну мить, а сяйливі гілки струшували на зачудованих гобітів полум’яні квітки, що танули з солодким ароматом, мало не торкаючись задертих догори облич. На дерева фонтаном спурхували мерехтливі метелики; стовпи кольорових вогнів оберталися на орлів або на кораблі під вітрилами чи зграю лебедів; була там і багряна гроза з золотистою зливою; і ліс сріблястих списів, які раптово бризнули в небо зі свистом, схожим на бойовий клич, і попадали в Річку з шипінням сотні розпечених змій. І насамкінець, на честь Більбо, Ґандалф приготував іще одну несподіванку, яка дуже перелякала гобітів (цього і прагнув чарівник). Усі вогні згасли. Здійнявся густий дим. Потроху він набув обрисів гори вдалині, вершина якої запалала, а потім із неї виринуло зелене та багряне полум’я. Звідти вилетів золотаво-червоний дракон, надзвичайно подібний на справжнього, тільки менший: із його пащеки бризкав вогонь, очі палали люттю; з диким ревінням він тричі пролетів над головами переляканих гобітів. У натовпі пригнулись, а дехто впав на землю долілиць. Дракон промчав як потяг-експрес, перекинувся в повітрі й зі страшенним гуркотом вибухнув над Поріччям.
– Це знак – усім до столу! – сказав Більбо.
English to Ukrainian: William Faulkner, A Rose For Emily / Вільям Фолкнер, Detailed field: Poetry & Literature
Source text - English When Miss Emily Grierson died, our whole town went to her funeral: the men through a sort of respectful affection for a fallen monument, the women mostly out of curiosity to see the inside of her house, which no one save an old manservant – a combined gardener and cook – had seen in at least ten years.
It was a big, squarish frame house that had once been visible, decorated with cupolas and spires and scrolled balconies in the heavily lightsome style of the seventies, set on what once been our most select street. But garages and cotton gins had encroached and obliterated even the august names of that neighborhood; only Miss Emily’s house was left, lifting its stubborn and coquettish decay above the cotton wagons and the gasoline pumps – an eyesore among eyesores. And now Miss Emily had gone to join the representatives of the august names where they lay in the cedar-bemused cemetery among the ranked and anonymous graves of Union and Confederate soldiers who fell at the battle of Jefferson.
Alive, Miss Emily had been a tradition, a duty, and a care; a sort of hereditary obligation upon the town, dating from that day in 1894 when Colonel Sartoris, the mayor – he who fathered the edict that no Negro woman should appear on the streets without an apron – remitted her taxes, the dispensation dating from the death of her father on into perpetuity. Not that Miss Emily would have accepted charity. Colonel Sartoris invented an involved tale to the effect that Miss Emily’s father had loaned money to the town, which the town, as a matter of business, preferred this way of repairing. Only a man of Colonel Sartoris’ generation and thought could have invented it, and only a woman could have believed it.
Translation - Ukrainian Коли міс Емілія Ґріерсон померла, все наше місто пішло на похорон: чоловіки - через шанобливу прихильність до впалого монумента, а жінки - цікаві побачити зсередини будинок, якого ніхто, окрім старого слуги - садівника і кухара водночас - не бачив принаймні останні десять років.
Це був великий, квадратовий будинок, колись побілений та ошатний, з банями, шпилями і крученими балконами в занадто легковажному стилі сімдесятих, на вулиці, що раніше вважалася респектабельною. Але вторгнення гаражів та бавовноочисних фабрик стерло з пам’яті навіть найславніші імена цього кварталу; зостався лише будинок міс Емілії, який здіймав свій впертий і кокетливий занепад вище бавовноочисних машин і бензоколонок - більмо на більмі. І от міс Емілія відійшла, щоб приєднатися до членів тих найславніших родин, що лежать на затіненому кедрами цвинтарі серед відомих і безіменних солдатів-юніоністів і конфедератів, полеглих у битві при Джефферсоні.
За життя міс Емілія була традицією, обітницею і об'єктом піклування; певним спадковим зобов'язанням міста, ще з того дня 1894 року, коли полковник Сарторис, мер міста, - саме той, хто своїм указом заборонив негри¬тянським жінкам з'являтися на вулиці без фартуха - звільнив її від сплати податків, від дня смерті батька і назавжди. Не те щоб міс Емілія прийняла милостиню. Полковник Сарторис вигадав заплутану оповідку про те, як батько міс Емілії позичав місту гроші, які місто, в інтересах справи, вважає за краще повернути саме так. Лише чоловік з покоління полковника Сарториса і з таким складом розуму міг таке вигадати, і лише жінка могла цьому повірити.
Ukrainian to English: In Search of a Living Theatre Detailed field: Journalism
Source text - Ukrainian Експерименти сучасних українських режисерів – швидше відлуння того великого пошуку, що існував в Україні наприкінці 80-х – початку 90-х років, а не ті давні потужні, хоч і утаємничені, лабораторії з їхніми келійними спробами відкрити нові засоби акторського вираження. Українські реформатори сцени, які могли б стати гордістю країни, – Валерій Більченко, Андрій Крітенко, Григорій Гладій, Марк Ністантінер, Аттіла Віднянський, а тепер і Андрій Жолдак – на театральних теренах країни виглядають радше легендами, ніж реальними персонами, котрі впливають на розвиток театру. Кожен з них у свій час емігрував з України, не знайшовши на батьківщині можливостей для самореалізації. Ця ситуація, на жаль, типова для українського творця. Що ж залишається у нас, і де українські глядачі можуть відчути подих живої творчості? Ці запитання могли б стати риторичними, якби не намагання кількох маленьких театрів подолати кордон байдужості до професії як такої. Якби не ті невеличкі за масштабом людські та професійні одкровення, які часом можна спостерігати на їхній сцені.
Translation - English Experiments of modern Ukrainian theatre directors seem to be echoes of the great search in Ukraine in the late 1980s and early 1990s rather than those old, powerful, even if secretive, laboratories with their secluded attempts to discover new ways of an actor’s self-expression. The Ukrainian reformers of the stage that could have become the pride of our country – Valeriy Bilchenko, Andriy Kritenko, Hryhoriy Hladiy, Mark Nistantiner, Attila Vidnyanskyi and now Andriy Zholdak as well – appear like legendary figures rather than real persons capable of influencing the development of theatre. Each of them in his own time emigrated from Ukraine, not finding opportunities for self-realization in his native country. Unfortunately, this situation is typical for the Ukrainian artist. So what is still here and where can the Ukrainian spectator get a taste of lively and vibrant creativity? These would be rhetorical questions but for striving of a few little theatres to cross a barrier of indifference to their profession as such and those little in scope human and professional revelations which can occasionally be spotted on their stage.
More
Less
Translation education
Postgraduate Course in Translation at Ivan Franko University in Lviv
Experience
Years of experience: 14. Registered at ProZ.com: Nov 2007.
English to Ukrainian (Ivan Franko University in Lviv) Ukrainian to English (University of Richmond, Fulbright Graduate Program) Ukrainian to English (Cambridge Certificate of Proficiency in English)
Memberships
N/A
Software
Adobe Acrobat, Microsoft Excel, Microsoft Word, Powerpoint
Expertise 
Portfolio 